Рэкамендацыі камісіі па ўдасканаленні правапісу беларускай мовы Таварыства беларускай мовы імя Ф. Скарыны. 1993 год

novyja huki

Pieršaje ŭražańnie ad Viĺni — radaść vačam. I boliej navat nie estetyčnaja, a prastoravaja.

Vočy smakujuć vuzkija vulicy, čarhavańni perspektyŭ, pamnožanyja na reĺjef, pakručastaść zavulkaŭ, pamnožanuju na hieahrafičny kretynizm.

Sluchaŭ padčas špacyru čysta litoŭskaje radyjo i ŭžo amaĺ paśpieŭ pierakanacca, što litoŭskaja mova niaśpieŭnaja, jak raptam zdarylisia paŭhadziny, što calkam mianie ablamali.

smart

Pieraharela liampačka, vybiraju, až baču — jany ŭžo razumnyja! Taki imklivy prahres. Stala cikava. Dziadočak-pylasmočak jašče trymajecca, alie jak tam moladź? Bač, taksama smart! Pylapadšyvancy sami chatu abpaŭzuć i ŭ kanuru viernucca. A jak što žyrandoliu kupić? Ach ty, sama ŭkliučycca, sama vykliučycca, kali paprosiš, chočaš — žoŭtaj, chočaš — malinavaj, i jašče zahraje što paprosiš. Zajšoŭsia ŭ kramu Motaviela, a tam užo razumnyja rovary — sami śpiešvajuć ravarysta na pierachodzie, alie ruku nie adpuskajuć, i kali viaduć jaho cieraz prajeznuju častku, baliuča tak bjuć kaliučym ponažam pad kalienku.

Pračnuŭsia ŭ chalodnym pocie.

u piatku

Prymaŭki nie pracujuć. Na čužych pamylkach nichto nia vučycca. Chočacie dokazu — pahliadzicie na Miensk. Miensk dušyć tramvaji. Hety jahony paryŭ sastareŭ hadoŭ na 50, alie što ž, my jašče hety ŭrok nie prachodzili.

Na Aranskim puciepravodzie jo začyn pad tramvaj z Kastryčnickaj u Sierabranku. Alie ž tam (kaniec 90-ch) «zaminajuć LEP», (kaniec 0-ch) «zaminaje aŭtastajanka na Rakasoŭskaha», (siaredzina 10-ch) «zaminajuć hipermarkiety».

Na kolišniaj Jerusalimskaj (ciapier Mašerava) na puciepravodzie jo začyn pad tramvaj. Alie ž tamaka daliej ciapier mahistraĺ! I što ž rabić, padumaŭ Miensktrans. Davajcie puścim aŭtobusy pa 1-m kaĺcy!

Aŭtobusy pakažuć, jak im ciesna na Pieršamajskaj, jak im zaminajuć tramvaji, jak tramvaji ciapier dubliujuć trasu aŭtobusaŭ.

Dyj hetyja tramvai to nia chodziać, bo raskapali metro, to — bo stali mianiać rejki na madernoviejšyja. Nie, pamianiać rejki ŭ čas, pakuĺ tramvaj nie chadziŭ praz budaŭnictva metro, bylo nijak nie mahčyma.

Aŭtobus pa 1-m kaĺcy zabje tramvaj i stanie ŭ zatorach.

I jašče. Ja nia viedaŭ, alie mnie padkazali, čamu mienskija eliektrobusy chodziać pad traliejbusnymi pravadami. Kab tyja pravady źniać. Bo zaminajuć budaŭnictvu metro. Dźvie liniji zbudavali — niejak mirylisia z traliejbusami. A voś ža z 3-j štości pajšlo nia tak.

Samaje dziŭnaje, što paśliedki šliachu, na jaki stupaje Miensk, daŭno viadomyja. Čamu jon straliaje sabie ŭ piatku, ja zrazumieć nie mahu.

źmiena krajavidu

pamylki

Pamiataju, jak biazvusym liceistam ja chacieŭ znajści adras «Kramy» i napisać im list ź pieralikam pamylak. Nu jak tak, dumaŭ ja, paklaści tekst na muzyku i nia dać na vyčytku pierad hetym? Časy praminuli, i taja «Krama» ciapier vyhliadaje jak vydatnik u kliasie. Voś muzyčna samy blizki mnie z novych hurt «Akut», alie jak heta sluchać, jak?

«A chto prajšoŭ toj šliach —
Pavierniecca nazad.
I uvarvucca pramki ŭ zziajučyja šyby
Pamylki, što nie vyklikajuć našu zlosć
I z nami smierć, i z nami smierć,
I nieziamnaja pryhažosć!
Usio pavierniecca, usie pavierniecca
Kab uvarvacca pramki ŭ zziajučyja šyby
Uvierch pa liesvicy ŭsio pavierniecca
Ŭsie pavierniecca, pavierniecca, što byla».

Arfaepiju ŭžo nie čapaju.

kalychanka

śpiać i myški i stryžy, ž, dž i r, č, š

pra syr

Эпахальны дзень! Упершыню пабачыў і купіў сапраўды вытрыманы беларускі сыр! 18 месяцаў — гэта вам ня нейкія там «экстравытрыманыя» 180 дзён, як раней.

Ну што, Džiugas, каленькі задрыжэлі?

Сыр ляжаў у тым жа халадзільніку, што й вагавы Džiugas. Таму хоць фасаваны Džiugas і даражэйшы, параўнаем сыры, што ляжаць побач:

• беларускі айчынны Danke Пармэзан 18-месячнай вытрымкі (Каленкавічы) — 38 р. 40 к. за кг (фасаваны);
• літоўскі імпартны Džiugas Piquant 18-месячнай вытрымкі (Цельшы) — 39 р. 61 к. за кг (вагавы), каля 45 р. фасаваны
• для даведкі, у Літве Džiugas Piquant каштуе каля 32 рублёў у пераліку на кг. 

Каленкавічы — адлегласьць ад ЧАЭС 132 км (смайлік для чорных жартаў).
Цельшы — адлегласьць ад БелАЭС 280 км (смайлік для чорных жартаў).

Цяпер параўнаем скла́ды.

Dana Пармэзан малако нармалізаванае пастэрызаванае, ушчыльняльнік — хлярыд кальцыю, кансэрвант — нітрат натрыю,  фэрмэнтны прэпарат жывёльнага паходжаньня Afilact,  закваска на аснове малочнакіслых мэзафільных і тэрмафільных мікраарганізмаў, малаказгортвальны фэрмэнтны прэпарат мікробнага паходжаньня, фарбавальнік натуральны Annato A 320 WS (фарбавальнік нарбіксын, рэгулятар кіслотнасьці і гідраксыд калію),  соль (хлярыд натрыю, агент антызьлежвальны Е536).

Džiugas Piquant малако,  соль,  мэзафільныя і тэрмафільныя малочнакіслыя мікраарганізмы,  малаказгортвальны фэрмэнтны прэпарат мікробнага паходжаньня

Хоць у беларускага сыру складнікаў удвая больш, амаль усе яны залічаныя самымі строгімі сайтамі ў бясьпечныя, апроч «жоўтай крывяной солі» E536. Ну але, дарагія каленчаўчукі, мо за той жа кошт, што ў імпартнага сыру, можна паспрабаваць выгадаваць сыр з чатырма складнікамі, га? У пакупніка, ля лядоўні стоячы, няма часу на досьледы і самаадукацыю.

Нарэшце дэгустацыя. 
Беларускі сыр выглядае памаранчава, бадзёра ды ільсьніста, ня ў прыклад літоўскаму блякламу. І гэта хутчэй ня плюс.

Цьвёрдасьць і крохкасьць у беларускага й літоўскага падобная.

Але смак асабіста для мяне не нясе моцнага ўражаньня.

Шчыра разважыўшы, Dana Пармэзан, магчыма, найлепшае, што здаралася зь беларускімі вытрыманымі сырамі за ўвесь цяперашні час, але наступнага разу я прыязна ўсьміхнуся ў іхны бок і пакладу ў кошык Джугас.

Хаця не. Спачатку пагляджу, ці не прывезьлі з Маладэчна, Лепеля, Віцебску, Клецку, Верхнядзьвінску, Берасьця ды Бярозы шчэ лепшых вытрыманых сыроў. Зрэшты, хто ведае, мо ў пары кілямэтраў ад майго кампа акурат цяпер на адным зь менскіх малочных заводаў сьпее акурат той самы «забойца джугаса».

niedatyka

Ź vioski da aŭtobusu iści hadzinu. I ja ŭžo dastatkova darosly, kab nieści prymač VEF-202 z usimi šaściu batarejkami ŭ im. Značyć, samy kaniec 80-ch ci navat rańnija 90-ja. I voś dzieś na paŭdarozie pieršy i apošni raz pačuŭ ja pieśniu «Niedatyka» na matyŭ «Niedotrogi», tahačasnaha hita Iryny Grybulinaj. Śpiavali «Vierasy», i ja šče padumaŭ: navošta im heta?

Alie internet ničoha pra hetki epizod u tvorčaści Aliaksandra Cichanoviča i Jadvihi Paplaŭskaj nia viedaje. Dyk vo i ja zadumaŭsia, ci nie abaznaŭsia. Ci čuŭ šče chto «Niedatyku» tuju?