28.2.17

pra syr

Эпахальны дзень! Упершыню пабачыў і купіў сапраўды вытрыманы беларускі сыр! 18 месяцаў — гэта вам ня нейкія там «экстравытрыманыя» 180 дзён, як раней.


Ну што, Džiugas, каленькі задрыжэлі?

Сыр ляжаў у тым жа халадзільніку, што й вагавы Džiugas. Таму хоць фасаваны Džiugas і даражэйшы, параўнаем сыры, што ляжаць побач:
  • беларускі айчынны Danke Пармэзан 18-месячнай вытрымкі (Каленкавічы) — 38 р. 40 к. за кг (фасаваны);
  • літоўскі імпартны Džiugas Piquant 18-месячнай вытрымкі (Цельшы) — 39 р. 61 к. за кг (вагавы), каля 45 р. фасаваны
  • для даведкі, у Літве Džiugas Piquant каштуе каля 32 рублёў у пераліку на кг. 

Каленкавічы — адлегласьць ад ЧАЭС 132 км (смайлік для чорных жартаў).
Цельшы — адлегласьць ад БелАЭС 280 км (смайлік для чорных жартаў).

Цяпер параўнаем скла́ды.

Dana Пармэзан

  1. малако нармалізаванае пастэрызаванае,
  2. ушчыльняльнік — хлярыд кальцыю,
  3. кансэрвант — нітрат натрыю, 
  4. фэрмэнтны прэпарат жывёльнага паходжаньня Afilact, 
  5. закваска на аснове малочнакіслых мэзафільных і тэрмафільных мікраарганізмаў,
  6. малаказгортвальны фэрмэнтны прэпарат мікробнага паходжаньня,
  7. фарбавальнік натуральны Annato A 320 WS (фарбавальнік нарбіксын, рэгулятар кіслотнасьці і гідраксыд калію), 
  8. соль (хлярыд натрыю, агент антызьлежвальны Е536).
Džiugas Piquant

  1. малако, 
  2. соль, 
  3. мэзафільныя і тэрмафільныя малочнакіслыя мікраарганізмы, 
  4. малаказгортвальны фэрмэнтны прэпарат мікробнага паходжаньня
Хоць у беларускага сыру складнікаў удвая больш, амаль усе яны залічаныя самымі строгімі сайтамі ў бясьпечныя, апроч «жоўтай крывяной солі» E536. Ну але, дарагія каленчаўчукі, мо за той жа кошт, што ў імпартнага сыру, можна паспрабаваць выгадаваць сыр з чатырма складнікамі, га? У пакупніка, ля лядоўні стоячы, няма часу на досьледы і самаадукацыю.

Нарэшце дэгустацыя. 
Беларускі сыр выглядае памаранчава, бадзёра ды ільсьніста, ня ў прыклад літоўскаму блякламу. І гэта хутчэй ня плюс.

Цьвёрдасьць і крохкасьць у беларускага й літоўскага падобная.

Але смак асабіста для мяне не нясе моцнага ўражаньня.

Шчыра разважыўшы, Dana Пармэзан, магчыма, найлепшае, што здаралася зь беларускімі вытрыманымі сырамі за ўвесь цяперашні час, але наступнага разу я прыязна ўсьміхнуся ў іхны бок і пакладу ў кошык Джугас.

Хаця не. Спачатку пагляджу, ці не прывезьлі з Маладэчна, Лепеля, Віцебску, Клецку, Верхнядзьвінску, Берасьця ды Бярозы шчэ лепшых вытрыманых сыроў. Зрэшты, хто ведае, мо ў пары кілямэтраў ад майго кампа акурат цяпер на адным зь менскіх малочных заводаў сьпее акурат той самы «забойца джугаса».



30.1.17

niedatyka

Ź vioski da aŭtobusu iści hadzinu. I ja ŭžo dastatkova darosly, kab nieści prymač VEF-202 z usimi šaściu batarejkami ŭ im. Značyć, samy kaniec 80-ch ci navat rańnija 90-ja. I voś dzieś na paŭdarozie pieršy i apošni raz pačuŭ ja pieśniu «Niedatyka» na matyŭ «Niedotrogi», tahačasnaha hita Iryny Grybulinaj. Śpiavali «Vierasy», i ja šče padumaŭ: navošta im heta?

Alie internet ničoha pra hetki epizod u tvorčaści Aliaksandra Cichanoviča i Jadvihi Paplaŭskaj nia viedaje. Dyk vo i ja zadumaŭsia, ci nie abaznaŭsia. Ci čuŭ šče chto «Niedatyku» tuju?

15.12.16

niezaśpiety viciebsk

Niezaśpiety Viciebsk. Niedabita-staražytny i tramvajny.


Siońnia jon imkliva pierajmaje rysy rasiejskich pravincyjnych haradoŭ z papuhajskimi šyĺdami, parkančykami ŭzdoŭž chodnikaŭ, nadziemnymi pierachodami dy kavaj «russiano». Špacyravaŭ pa im nadoječy j laviŭ siabie na tym, što zapliuščvaju vočy i ŭjaŭliaju jaho ci ŭspaminaju. Urešcie vyklikaŭ z smartfona taksoŭku — ź siarpasta-malatkastaj zastaŭkaj, inšych u g̀ug̀laplei nie znajšoŭ. A daliej čakali čatyry hadziny da horadu M. u maršrutcy pad druhasny rasiejski seryjal «Mažor» z rejtynham 8,5 na kinopoiskʼu.

13.9.16

Adzin srodak masavaj infarmacyi, jaki hadami pracuje na raździmańnie kanfliktu «ravaryst — „narmaĺnyja liudzi“», nibyta navat ździviŭsia siońniašniamu prysudu. A jak što ŭsie žyvuć u chutkaplynnym infarmacyjnym poli, to ŭžo mala chto pamiataje, što ŭsiaho ź dziasiatak hadoŭ tamu takoha kanfliktu pa vialikim rachunku nie bylo. Ravarysty jeździli pa MKADzie dy M1, pierasiakali praspekty, razhanialisia z horki da cyrku, abhaniali traliejbusy, jechali z 2-j palasy napierad, kali pieršaja byla toĺki naprava. Aŭtamabilisty jašče pamiatali radok z pravilaŭ «źjaŭliajecca paŭnavartasnym udzieĺnikam darožnaha ruchu» i stavilisia da ravarysta adpaviedna: chaj nie pavažliva, alie ŭvažliva. A potym u adnym asobna ŭziatym sasudzie vyrašyli ŭvažlivaść zamianić dyskryminacyjaj — i ja b skazaŭ, nia stoĺki ravarystaŭ, koĺki piešachodaŭ z raźlikam na toje, što paddośliednyja raźbiracca nia stanuć i ŭkliučać režym «pavuki ŭ sloiku». Nie pamylilisia.

27.8.16

dzržnskha

Kali b mnie chto raniej skazaŭ, što Malinaŭka daciahniecca da muzteatra, ja b i nie pavieryŭ!

20.8.16

gravitacyja

Nikoli b nie padumaŭ, što j:mors tak pasuje niaprostym hraviejkam, a krama — betonkam. A voś akute u darozie prydasca chiba kali naviernieśsia pad adchon. Uvieś zamiežny zbor tvoraŭ sluchać u darozie rovaram pa vioskach niemahčyma, aproč music for tv dinners.

I samaje niečakanaje, što pa niapoŭnych dvuch dniach takich vandrovak ja nia zmoh vo zara hliadzieć taki ŭpadabany Suits. Ździviŭsia, vymknuŭ, zadumaŭsia — i zrazumieŭ, što systema kaardynat niejk sama saboj pierakliučylasia z hliabaĺnaj da «dajechać kaliaśmi». Da Novaha Jorku, Breda, Toma i Andžaliny duža doŭha jechać kaliaśmi!

Jano chutka projdzie. Kaliaśmi ž užo nichto nia jeździć — niama kamu dyj da kaho. Niama Ancichora i Chryścińni, Matrony, Marfy, Iĺli i Iĺlinišny, Niama naježdžanych imi daroh. Fermu zakapali, a ŭ karjery narešcie nichto z padšyvancaŭ nia lović karasioŭ.

Alie pakuĺ... Pakuĺ ja jechaŭ pa liedź bačnym cieni kolišniaj darohi na Zaścienki, a potym vybiraŭ pižmu, źvieraboj, dziadoŭnik i travu z rovara, — adčuvaŭ gravitacyju svajho čystaha j chalodnaha Saro, patočanaj šašaliem chaty, chalodnaj krynicy miž nabrynialaj liaščyny ŭ Amžoraŭcy, najsmačniejšaj u śviecie karapkoŭki, jakaja skidaje najkaštoŭniejšyja perly ŭ krapivu, pachu sienavalu z pylam u promniach, svajoj bieznazoŭnaj Rečki, dzie ŭžo nichto nie zaminaje šalionamu nierastu saroŭskaj ryby.

I pakuĺ ja vykalupvaŭ raznatraŭje z šaściaronak, pryhadaŭ babuliu, jakaja ličyla, što žyvie ŭ najliepšym miescy na ziamli (u jaje bylo z čym paraŭnać, bo jana dachodzila navat da Viciebsku!), a Saro, na jakoje ź jejnaha harodu hliadzieć nie nahliadziecca — haloŭny dokaz hetamu.

Ja vyrvusia z hetaj arbity. U mianie tysiača niepračytanych stužak, hihabajty aplačanaha trafiku, niekaĺki niedahliedžanych seryjalaŭ, zhružanych fiĺmaŭ.

Saro, vioska, Sieńnienščyna, vy toĺki pryśniciesia mnie, jak minulaj načy, dobra, praŭda ž, kali laska?